У Берестині досі є люди, які вперто називають наше місто «Красноградом». І справа тут уже не в звичці чи ностальгії за старою назвою. Коли ти свідомо ігноруєш українську назву свого міста під час війни, ти фактично підіграєш ворогу.
Назви — це не дрібниця. Це про ідентичність, про те, на чиєму ти боці і яке майбутнє для себе обираєш. Коли хтось уперто тягне за собою радянське й російське минуле, він ніби сигналізує: «Тут вас чекають». А нам це точно не потрібно.
Берестин — це українське місто. І крапка. Поважай свою землю, свою історію і тих, хто сьогодні її захищає. Бо слова теж мають вагу — інколи не меншу, ніж вчинки.
Український захисник, учасник команди «ЄС» Віталій Пономаренко