Вибух гранати у Харкові

Учора, 8 червня, в Харкові між компанією молодих людей і 29-річним чоловіком стався конфлікт, під час якого він кинув у натовп гранату РГД-5. Внаслідок вибуху постраждали п’ятеро осіб.

Подібний випадок не є поодиноким. На сьомий рік війни багато зброї опинилося далеко від лінії фронту. І це проблема не тільки Харкова та харків’ян, а й усієї країни:

У вчорашній ситуації вже не буде правих або винних, тому що вже є шість скалічених життів, і встановлення вини сторін не змінить того, що сталось. Нормальна (регулярна) робота з молоддю на рівні міста стане тим фактором, який допоможе уникнути таких ситуацій в майбутньому, і зберегти життя харків’ян. Висловлюю співчуття рідним та друзям постраждалих”, – коментує ветеран, віцепрезидент Федерації Ножового бою та збройових бойових мистецтв, депутат Харківської міської ради Пушкарьов Ігор.

Інформаційний фон постійно здіймає хвилі хейтингу проти ветеранів через психологічні зриви, емоції й неконтрольованість, та сприяє зростанню негативу в людей не до війни, а до захисників. Також хибною й абсолютно дискримінаційною є практика акцентування в новинах про нещасні випадки на факті приналежності особи до ветеранської спільноти. Є відповідні компетентні структури, до яких слід звертатися у тих чи інших випадках:

Якщо в конфліктній ситуації не правий ветеран, не треба його атакувати. Треба викликати поліцію і спробувати «заморозити» конфлікт та дочекатись відповідних спеціалістів – це їхня робота. І, повірте, є багато гарних спеціалістів (психологи, переговорники), які зможуть вирішити складну ситуацію та зберегти життя та здоров’я громадян на мирних територіях. Мені щиро шкода обидві сторони конфлікту. Сподіваюсь, що слідство буде об’єктивним та відкритим, а суспільство не буде вішати «ярликів»”, – коментує один з лідерів “Спілки ветеранів АТО”, депутат Харківської обласної ради Анатолій Козловський.

Держава повинна в повному обсязі фінансувати програми з реабілітації для військовослужбовців. А зараз в умовах відсутності професійного підходу, відсутності коштів та фахівців, наші воїни, які повернулись додому, залишаються сам на сам з усіма жахами війни, що пройшли. Наше суспільство має навчитись приймати ветеранів, та допомагати їм соціалізуватись та переходити в цивільне життя.